Коли з’явилися компакт-диски, вінілу пророкували негайну смерть. Пророцтва не справдилися: з 2014–2016 платівки стають дедалі популярнішими.
Треба сказати, що сучасний вініл відрізняється від свого попередника: технологія та сама, а матеріал дещо інший, що дозволяє отримати кращу якість звуку. Сьогодні можна замовити платівки на jam-media.com.ua/ua/vinilovye-plastinki/ будь-яких жанрів та навіть купити оригінальні ретро-записи. Але як усе починалося?
Витоки
Початок платівок поклав Едуард Леон Скот де Мартенвіль. У 1857 році він винайшов зовсім новий спосіб звукозапису. Доріжки наносилися на скляний валик, покритий сажею чи просто папером. Звук уловлювався через рупор. Це був перший запис звукової хвилі.
У 1877 був запатентований інший важливий винахід. Томас Едісон звернув увагу на те, що отвори перфокарт, коли до них торкаються контакти, видають звуки різної висоти. За підсумками цього ефекту він створив фонограф. Звук програвався з валиків із дерева чи олова, покритих зверху фольгою чи вощеним папером.
Прямі попередники
У 1897 Еміль Берлінер створив відразу два пристрої, що передували сучасним вініловим платівкам. Це були рекордер та грамофон. Звук тепер записувався не на валик, а на круглий плоский цинковий диск. На ньому нарізалися стежки. Далі його використовували для створення грамплатівок із бурого каучуку. Такі платівки були дуже дорогими та складними у виробництві, а в непридатність приходили швидко. Щоб продукт став масовим, був потрібен інший матеріал: дешевий, що легко штампується, що дає якісний звук. Розпочалися експерименти.
Виходом став інший штучний матеріал – шелак. Платівки з нього служили лише кілька місяців, і на кожній стороні можна було записати лише одну композицію. Але це було величезним проривом. Втім, у 1931 навчилися записувати по кілька пісень набік.
Вініл
Перші вінілові платівки з’явилися в 1948. Круглі, чорні, жорсткі — цей класичний вініл. Довговічність та якість запису дозволили вінілу швидко витіснити шелак. До того ж на вінілову платівку можна було записати більше інформації.
Пізніше розпочалися експерименти. З’явився кольоровий вініл (через недосконалість технологій барвники дещо погіршували якість запису). Почали випускати платівки нестандартної форми – квадратні, багатокутні, фігурні. Виникли стереопластинки, що вимагають спеціальних голок, але дозволяють досягти повноцінного стереозвуку.
У 1980 році з’явилися компакт-диски. Попит на вініл різко впав, заводи закривалися. Нова хвиля інтересу до платівок піднялася вже у новому тисячолітті.